Як розпізнати психологічне насилля?
З чим найперше у вас асоціюється термін «насильство»? Напевно для усіх без винятку із фізичною шкодою. Зазначимо, що сприймання насильства винятково як завдання фізичних ушкоджень є не правильним. Психологічне насильство, на відміну від фізичного, сексуального чи економічного набагато важче ідентифікувати.
Звертаємо увагу саме на цю форму насильства, яке може проявлятися: у словесних образах, погрозах, у тому числі, щодо третіх осіб; приниженні, переслідуванні, залякуванні, інших діяннях, спрямованих на обмеження волевиявлення особи; контролі у репродуктивній сфері – якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.
Особливостями є те, що психологічне насильство відбувається наступним циклом: якщо воно з’явилось один раз, то обов’язково повториться. Крім того, воно має тенденцію до зростання.
Американська дослідниця Леонора Валкер в результаті своїх досліджень описала основні три фази домашнього насильства: фаза збільшення напруги; фаза вибуху і насильства; фаза каяття та примирення.
Особливо небезпечною формою психологічного насильства та маніпуляції є газлайтинг (англ. – gaslighting), метою якого є змусити потерпілого сумніватися в адекватності свого сприйняття навколишньої дійсності, ставлячи під сумнів власну пам’ять та розсудливість.
Кривдник поступово переконує потерпілу особу, що саме вона є маніпулятором, агресором, неадекватною людиною, провокує конфлікти. Потерпіла особа під впливом такої поведінки кривдника починає сумніватись у правильності своїх дій, почувається винною у всьому, погоджується з винуватцем у тому, що є «поганою мамою/поганим батьком», «копією своєї мами/батька» (у негативному сенсі), «робить життя близьких токсичним» та ін.
Психологічне насильство (газлайтинг) може продовжуватись невизначений час, викликати у потерпілої особи психічні зриви, а згодом і розлади.
Ідентифікувати це явище непросто. Тому потрібно ретельно проаналізувати ситуацію вдома і, якщо щось не так, звернутись за допомогою до спеціалістів – фахівців системи безоплатної правової допомоги та психологів.
А що робити, коли психологічного насилля зазнала ваша дитина, які є ознаки цього?
Ознаками поведінки дитини, яка стала жертвою такого насильства, можуть слугувати: замкнутість; демонстрація повної відсутності страху; неврівноважена поведінка; агресивність, схильність до нищення й насильства; уповільнене мовлення, нездатність вчитися; надто висока зрілість та відповідальність у порівнянні зі звичайними для цього віку; уникання однолітків, бажання гратися лише з маленькими дітьми; занизька самооцінка; тривожність; намагання справити враження людини, що живе в злиднях; демонстрація страху перед появою батьків; страх фізичного контакту, острах іти додому; депресія, спроби самогубства; уживання алкоголю або наркотиків; психосоматичні хвороби, на кшталт болю в животі (неврастенії); нав’язливі страхи (фобії); насильство по відношенню до свійських тварин, та взагалі до більш слабших істот; почуття провини за отримання фізичних ушкоджень.
Якщо Ви відчуваєте на собі тиск з боку іншої людини або запідозрили прояви психологічного насильства по відношенню до Вашої дитини, задумайтеся. І чим раніше Ви зрозумієте, що Ви стали жертвою психологічного контролю, тим легшими будуть його наслідки для Вас. Звертайтесь за допомогою до фахівців!
Це можна зробити, зателефонувавши:
- На національну гарячу лінію з протидії домашньому насильству за номером 0800-500-335 або 116, 123 (короткий номер мобільного). Лінія працює ЦІЛОДОБОВО;
- До фахівців КУ «Центр надання соціальних послуг» Кілійської міської ради для отримання психологічної допомоги: м. Кілія, вул. Миру, буд. 63, тел. (04843) 4-00-09;
- До Служби у справах дітей Кілійської міської ради: м. Кілія, вул. Миру, буд. 44, каб. 22, тел. (04843) 4-00-57.
Перебувати під психологічним тиском кривдника, не норма, а нонсенс. Не замовчуйте насильство, не бійтеся розвінчати міф про ідеальне родинне життя в очах сусідів, знайомих, пересічних. Це може коштувати життя та здоров’я вам та вашим рідним. Ні, не одразу, а поступово: спочатку зникає блиск в очах, а потім і бажання жити… Пам’ятайте, що допомогти вам є кому, але розпочати боротьбу можете лише ви самі.
