Комунальна установа "Центр надання соціальних послуг" Кілійської міської ради інформує:
Домашнє насильство: кого і за що карає закон?
Сьогодні в Україні діє досить прогресивний Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству», але, на жаль, досі багато осіб є мало поінформованими та не знають, що робити у ситуації, коли вони є жертвами домашнього насильства.
Тож більш детально розглянемо основні положення законодавства.
Що таке «домашнє насильство», згідно із законом?
Домашнє насильство – дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Отже, якщо раніше домашнім насильством вважались інциденти між подружжям, то тепер розширюється коло осіб.
Згідно законодавства, до кола потерпілих від домашнього насильства відносять
колишнього чоловіка/дружину, громадянські шлюби (спільне проживання без реєстрації). Крім того, також розширюється коло осіб, яких визнають кривдниками: прийомні батьки, особи, які спільно проживають чи проживали в одній родині, рідні брати, сестри, опікуни й інші родичі – дядько, тітка, племінниці, двоюрідні брати, сестри, двоюрідні дідусі та бабусі.
Що розуміти під економічним та психологічним насильством?
Під економічним насильством в законі значиться умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство, відповідно до закону, – це словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали
шкоди психічному здоров’ю особи.
Доводити такі види насильства можна через свідків (сусідів, родичів) і викликаючи поліцію.
Чи можуть за вчинення домашнього насильства посадити у в’язницю?
Так, за домашнє насильство кривдника можуть притягнути не лише до адміністративної, але й кримінальної відповідальності
За кожен з видів насильства передбачена різна відповідальність.
Якщо узагальнити, покарання можуть бути такі: громадські роботи на строк від 150 до 240 годин, арешт на термін до шести місяців, обмеження волі на термін до п’яти років або позбавлення волі на термін до двох років.
Якщо кривдник живе поруч, хто тут допоможе?
Закон передбачає можливість відокремити кривдника від жертви. Для цього є: терміновий заборонний припис і обмежувальний припис.
Заборонний припис виноситься Національною поліцією як реакція на факт домашнього насильства, виноситься терміново, діє до 10 днів, але його можна продовжити через суд до півроку. Обмежувальний припис діє від 1 до 6 місяців,
і його видає лише суд.
Кривднику забороняють перебувати в місці спільного проживання, навіть якщо це його помешкання, обмежують спілкування із постраждалою особою, забороняють наближатися на певну відстань до роботи, місця проживання.
Чи може дитина може поскаржитися на насильство?
Так, цілком.
Щодо дітей – вони тепер вважаються жертвою насильства й у тому разі, якщо були присутні при таких сценах вдома.
До того ж, вчителі, медсестри, лікарі повинні повідомляти в поліцію про підозри, що по відношенню до дитини вчиняється насильство.
Дитина може звернутися до поліції із скаргами – і тоді з’ясовувати, чи є вона постраждалою, мають психологи.
Якщо дитина маленька, то з нею має працювати психолог і визначати, чи дійсно до неї застосовується насильство, чи дитину б’ють або знущаються, чи той факт, що її змушують вчити математику, вона вважає насильством.
Куди звертатися по допомогу у випадку проявів насильства?
До дільничного інспектора поліції.
До уповноважених підрозділів органів Національної поліції України.
До центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, центру надання соціальних послуг.
До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.
До центрів з надання безоплатної правової допомоги.
Крім того, жертви домашнього насильства мають право на отримання безкоштовного адвоката від держави для складення процесуальних документів та представництва інтересів у суді.
