Захист прав дітей від насильства й жорстокого поводження
Останнім часом все більшої уваги набуває проблема попередження насильства в сім’ї над дітьми, як один із найпоширеніших і найбільш небезпечних проявів жорстокого поводження з дитиною. Жорстоке поводження з дітьми, нехтування їхніми інтересами сприяє заподіянню шкоди фізичному здоров’ю дітей, а також тягне за собою важкі психологічні наслідки. Жорстоке поводження у дитинстві в подальшому формує нездатність створювати повноцінну сім’ю і є поштовхом до вчинення насильства по відношенню до власних дітей.
Права та інтереси дітей, їх фізичний, психічний і соціальний розвиток охороняються всією системою суспільних відносин і цілою низкою правових норм. Так, у ч. 2 ст. 52 Конституції України зазначено, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом.
Жорстоке поводження із дітьми в сім’ї не така вже й рідкість. Часто плутаючи методи виховання із звичайним насильством, батьки намагаються бути «розпорядниками» життя власної дитини. Не знаючи іншого ставлення, малюки не можуть правильно оцінити ситуацію, тому самі, вважаючи себе винними, навіть не намагаються себе захистити.
Але в суспільстві не прийнято казати про такі речі. Дуже часто один із батьків просто спостерігає за знущанням над своєю дитиною. Та насправді ця форма насильства існує у побуті дуже давно і поширена серед представників різних національностей, різного соціального та фінансового статусу, у сім’ях з різними світоглядами, світосприйняттям, релігійним вподобанням.
Особливий характер батьківських прав та обов’язків зумовлює в свою чергу і певні умови їх здійснення, що сформульовані у законі в якості обов’язкових. Відповідно до ст. 155 Сімейного Кодексу України батьки повинні здійснювати свої права та виконувати обов’язки на засадах поваги до прав дитини та її людської гідності.
Конституцією України проголошено, що всі громадяни рівні перед законом, мають однакові права та обов’язки, які різняться хіба-що залежно від їх правового статусу. Ведучи мову про особливий статус вітчима, мачухи та правовий статус батьків, наголошується на існуванні лише однієї відмінності. Ця відмінність полягає в тому, що батьки мають право і обов’язок по вихованню власної дитини в силу кровної родинності, а вітчим, мачуха набувають права на виховання чужої дитини - пасинка, падчерки в силу укладення шлюбу та спільного проживання з останнім однією сім’єю. Відтак, на вітчима, мачуху мають бути поширені і правові норми, які передбачають покладання на них сімейно-правової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов’язків по вихованню пасинка, падчерки. Так, зокрема положення про відповідальність вітчима, мачухи знайшли відображення в Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», де вказано, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, незалежно від факту спільного проживання поширюється і на таких осіб, як вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка) (п.10 ч. 2 ст.3). Крім того, ст. 22 названого закону передбачено, що захист прав та інтересів постраждалої дитини, у тому числі звернення до суду, представництво її прав та інтересів у суді, можуть здійснювати мачуха або вітчим дитини, якщо вони не є кривдниками дитини.
Отже, з огляду на загальні положення законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству до кривдника, в тому числі вітчима, мачухи можуть бути застосовані такі спеціальні заходи: терміновий заборонний припис, обмежувальний припис стосовно кривдника, взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи, направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
З просторів інтернету
