Безпритульність як слідство бездоглядності
Безпритульними прийнято називати дітей, які були покинуті батьками, які самі залишили сім’ю чи, які перебували у дитячих закладах і не мають певного місця проживання. Поняття бездоглядності відрізняється від поняття безпритульності: бездоглядний – дитина, контроль за поведінкою якої відсутній внаслідок невиконання або неналежного виконання батьківських обов’язків, а безпритульний – бездоглядний, який не має постійного місця проживання (перебування).
Загальною причиною є загострення проблем інституту сім’ї, який серед інститутів виховання, соціалізації й розвитку дитини є провідним. До проблем інституту сім’ї належать:
- проблема емоційного навантаження та низького матеріального рівня в багатодітних сім’ях, нерозуміння між батьками та дітьми;
- алкоголізм та наркоманія батьків;
- байдужість до проблем дитини, недостатність уваги з боку батьків і, як наслідок, втечу з дому;
- безвідповідальність батьків, що спонукує дітей перетворюватися на жебраків, бездоглядних, втягує їх у кримінальне середовище;
- негативний емоційний стан, пов'язаний з розлученням батьків;
- криза сімейних цінностей, неспроможність сім'ї виконувати виховні функції і, як наслідок, значне зростання кількості позбавлених батьківського піклування дітей, які потребують притулку (90% таких дітей втрачають сім'ю не через смерть батьків, а саме через відмову дорослих піклуватися про долю дитини).
Великий вплив на дітей, особливо підлітків у віці від 10 до 14 років, справляє вулиця, а саме навколишня компанія, друзі. Частіше за все в більшості сімей батькам бракує часу звертати увагу на оточення, з яким спілкується їх дитина. У цей час діти, перебуваючи без нагляду дорослих вчиняють різні вчинки, про які батьки навіть не здогадуються.
Відбувається криміналізація суспільства та інтолерантність дитячого середовища (на наших очах відбувається інституціоналізація девіантної поведінки – вміння обійти закон поважається більше, аніж сам закон).
Багато батьків стикаються з проблемою недостатності своїх психологопедагогічних знань, що призводить до проблем спілкування з дітьми. Тому під час виховання дітей батьки дуже часто не можуть управляти собою (прихований батьківський авторитаризм), що породжує неповагу до особистості дитини, формування комплексу неповноцінності у дітей. Стикаючись із зазначеною проблемою, дитина намагається уникати спілкування з батьками та вважає за потрібне просто піти з дому, шукаючи спосіб розв’язання конфлікту в сім’ї за допомогою вулиці.
Отже, з метою подолання основних причин дитячої бездоглядності батькам, чи особам, що їх замінюють необхідно підвищити розуміння “поняття” про сім’ю як про соціальний інститут, підвищити розуміння батьків щодо відповідальності за виховання дітей, зайнятись організацією їх дозвілля, створити належні умови для всебічного розвитку та виховання дітей, та звести до мінімуму конфлікти між батьками та дітьми.
Службою у справах дітей Кілійської міської ради разом із іншими структурами причетними до роботи з дітьми вже сьогодні проводиться робота з виявлення сімей, які неспроможні виконувати виховні функції, вживаються заходи для запобігання соціального сирітства, поширюються форми сімейного виховання; діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування влаштовуються у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї, спеціалізовані установи; забезпечується підготовка прийомних батьків; щотижнево проводяться рейди «Діти вулиці», «Вокзал» з метою виявлення жебракуючих та безпритульних дітей.
Явище дитячої безпритульності є складним і неоднозначним, адже ці діти є жертвами не лише власних родин, але й байдужості оточуючих та суспільства.
У випадку виявлення бездоглядних та безпритульних дітей, просимо повідомити Службу у справах дітей Кілійської міської ради за адресою: м. Кілія, вул. Миру, буд. 57, каб. № 102, 103, 104.
