Турбота про дітей під час вимушеної міграції
У час військової агресії Російської Федерації проти України, підтримки потребують як батьки так і діти.
Турботливі батьки захищають дітей у важкі часи, особливо якщо їм вдається зігрівати, підтримувати та оберігати дітей, а також пояснюють їм ті страшні події, що відбуваються навколо них. Гармонія в родині допомагає зменшити тривожність і оберігає дитину. Заохочення гарної поведінки допомагає дитині впоратися з непростими ситуаціями. Це також допомагає батькам забезпечити безпеку дитини.
ЩО ВИ МОЖЕТЕ ЗРОБИТИ, ЩОБ ДОПОМОГТИ СОБІ?
- Пам’ятайте, що це складний час, але ви можете впоратися з цим. Ви не раз справлялися з іншими труднощами в інші моменти вашого життя.
- Визнайте, що у вас є сильні сторони. Подумайте про навички та ресурси, якими ви володієте особисто, і як ви можете використати їх, щоб допомогти собі та своїй родині.
- Дайте собі та своїм дітям час на усвідомлення та на скорботу за втратами, які ви пережили.
- Намагайтеся бути терплячими до змін у своєму самопочутті. Це природна реакція на те, що ви переживаєте.
- Намагайтеся зберігати надію та позитивний настрій, якщо це можливо, навіть якщо це лише стосується щоденних дрібниць. Це дасть дітям надію на майбутнє.
- Підтримуйте один одного та приймайте допомогу від друзів, родичів, громадських та релігійних лідерів.
- Намагайтеся говорити про свої турботи з дорослими, яким ви довіряєте, а не з дітьми.
- Стежте за собою якомога більше й намагайтеся відпочити, коли це можливо. Наскільки можете, намагайтеся встановити або відновити розпорядок дня, наприклад, регулярний час сну.
- Спробуйте зайнятися звичайними справами, роботою чи діяльністю з іншими людьми.
- Продовжуйте займатися релігійною та громадською діяльністю, оскільки це може покращити ваше самопочуття.
Пам’ятайте, що турбота про себе допоможе зробити вас сильнішими і надасть сил піклуватися про людей, які залежать від вас.
ЩО ВИ МОЖЕТЕ ЗРОБИТИ, ЩОБ ДОПОМОГТИ СВОЇЙ ДИТИНІ?
- Якщо ви живете у небезпечному місці, намагайтеся тримати свою сім’ю разом.
- Намагайтеся не розлучатися зі своїми дітьми на тривалий період часу.
- Переконайтеся, що ваші діти знають своє ім’я, де ви перебуваєте і як отримати допомогу, якщо вони розлучаться з вами.
- Намагайтеся частіше проявляти ласку до дитини, наприклад, обіймаючи, цілуючи або тримаючи її за руку.
- Намагайтеся давати дитині дуже чіткі вказівки. Це допоможе дитині зрозуміти, що саме ви від неї хочете. Якщо інструкції надаються з використанням позитивних, а не негативних слів, тоді ймовірність, що дитина слухатиме і робитиме те, що її просять, буде набагато більша.
- Будьте відкритими і намагайтеся дати дітям точну інформацію про те, що відбувається. Однак пам’ятайте, що інформацію потрібно пояснювати простою мовою, яку дитина може зрозуміти на своєму рівні, і намагайтеся пояснювати речі таким чином, щоб не посилювати страхи дитини.
- Якщо вам потрібно з кимось поговорити, знайдіть іншого дорослого, з яким ви можете поділитеся своїми почуттями так, щоб ви могли залишатися для своїх дітей якомога сильнішими. Пам’ятайте, що вони діти, і намагайтеся не перевантажувати їх речами, які вас можуть турбувати, наприклад, зниклим членом сім’ї. Це може бути дуже не просто, але пам’ятайте, що це допоможе вам захистити своїх дітей.
Заохочуйте дітей до навчання (читання, математики, писання), навіть якщо не має регулярного навчання у школі. Це допоможе їм вчитися та надасть надію на майбутнє. Ви також можете пошукати родини серед вашого оточення, які могли би вам у цьому допомогти.
Пам'ятайте, що страхи, тривоги та сум - цілком природні реакції на досвід, які пережили або переживаєте ви та ваші діти. Вони є реакціями на стрес, який ви відчуваєте в результаті конфліктів та втрат, які пережили. Намагайтеся знизити рівень стресу наскільки це можливо, допомагаючи дітям відчувати вашу любов та турботу, та показуючи, що ви готові вислухати їхні переживання, підтримувати їхню рутину та робити разом те, що приносить вам усім задоволення.
Стаття підготовлена Службою у справах дітей Кілійської міської ради (Згідно з розробленими рекомендаціями ВООЗ, ЮНІСЕФ, УНП ООН.)
