Сьогодні до виконавчого комітету Кілійської міської ради завітали спеціалісти Ізмаїльського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Сьогодні до виконавчого комітету Кілійської міської ради завітали спеціалісти Ізмаїльського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Під час війни вже були зафіксовані випадки, коли людина усвідомлювала небезпечність своїх вчинків і передбачала їх шкідливі наслідки, але, перебуваючи під впливом безумовно переважаючої сили примусу, була позбавлена можливості керувати своїми вчинками і поставлена в необхідність чинити саме так, а не інакше. Тому виникає питання: якщо людина поставлена в наслідок насильства (примусу) в неподолану необхідність заподіяти шкоду і ця необхідність була створена іншою людиною, подолати яку було неможливо, чи то відповідає вона за заподіяну шкоду?
Розділ VIII Кримінального кодексу України (далі- КК України) визначає обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння. Тобто якщо особа під впливом цих обставин вчинить дію чи бездіяльність, , яка містить ознаки кримінального правопорушення, вона не буде притягнута до кримінальної відповідальності, оскільки ці дії спрямовані на захист інтересів громадян, суспільства та держави, і тому вони визнаються суспільно корисними або суспільно прийнятними і не є протиправними.
Однією з таких обставин є вчинення кримінального протиправного діяння під впливом фізичного або психічного примусу, що визначено статтею 40 КК України.
Відповідно до частини першої статті 40 КК України не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка задіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
Наприклад, особа внаслідок тортур розголосила відомості, що містять державну таємницю. Оскільки вона вчинила це всупереч власній волі, її не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності.
Фізичний примус – це застосування до особи фізичного насильства з метою примусити її вчинити певні протиправні дії, які особа повинна була б вчинити (бездіяльність) всупереч її волі.
Є два види фізичного примусу:
- такий, що позбавляє особу, до якої цей примус застосовується, фізичної можливості вчинити на власний розсуд (зв’язування, позбавлення волі, заподіяння тілесних ушкоджень, що призвели до втрати свідомості тощо);
- спрямований на те, щоб психологічно зламати особу та змусити її вчинити протиправне діяння (мордування, катування тощо).
У разі застосування фізичного примусу, який повністю виключає можливість особи діяти на власний розсуд, кримінальна відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам повністю виключається на підставі частини першої статті 40 КК України.
У разі, якщо особа зберегла можливість керувати своїми діями, як визначено частиною другою статті 40 КК України, особа не підлягає такій відповідальності за тих самих умов, що і при крайній необхідності.
Крайня необхідність – це заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даному випадку не можна було усунути іншими засобами (частина перша статті 39 КК України).
У цьому разі відповідальність за завдання шкоди правоохоронюваним інтересам настає тільки у випадку перевищення меж крайньої необхідності, тобто, якщо заподіяна шкода є більшою ніж відвернена шкода.
Психічний примус – вплив на психіку особи з метою змусити її в супереч власній волі вчинити або утриматись від вчинення певних протиправних дій. Наприклад:
- погроза вчинення стосовно особи фізичного насильства;
- застосування або погроза застосування насильства щодо рідних, близьких та інших осіб;
- знищення або погроза знищення майна, що належить особі, його рідним або близьким;
- погроза розголошення відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці.
Відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у випадках застосування психічного примусу вирішується за правилами крайньої необхідності (стаття 39 КК України), а психічний примус у даному разі є обставиною, що виражає небезпеку.
Наприклад, не є кримінально протиправним діянням надання доступу до каси касиром, якому погрожує вбивством озброєний грабіжник. Однак, за вчинення крадіжки у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем сім’ї, наприклад відсутністю продуктів харчування, доведеться понести кримінальну відповідальність.
При включені кримінальної протиправності діяння на підставі статті 40 КК України підлягають оцінці характер та ступень примусу, індивідуальні фізичні можливості особи, психічний стан, зокрема, у момент застосування фізичного або психічного примусу.
Підлягає кримінальній відповідальності особа, яка перебуваючи під впливом фізичного або психічного примусу, зберігала можливість керувати своїми діями, при цьому не перебуваючи в стані крайньої необхідності.
У разі якщо особа визнається винною у вчинені кримінального правопорушення, застосування щодо неї фізичного або психічного примусу з метою змусити її вчинити це кримінальне правопорушення є обставиною, що пом’якшу відповідальність (пункт 6 частини першої статті 66 КК України).
Деякі випадки застосування фізичного або психічного примусу передбачені законом як самостійні склади кримінальних правопорушень (статтями 377, 398, 405 КК України).
Дізнатися більше про надання безоплатної правової допомоги:
https://linktr.ee/legalaid.gov.ua
#БПД #ПравоваДопомога #LegalAid
