Звернення Володимира Зеленського наприкінці 449-го дня війни.
Сьогодні багато українців і українок були у вишиванках. Це важливо: памʼятати, яке багатство нас усіх обʼєднує.
Україна – різноманітна, і в тому наша сила. Це було видно протягом дня в різних орнаментах вишиванок.
Але зараз я прошу вас усіх згадати про тих українців і українок, які буквально наша з вами сила, наш із вами захист. Багато наших людей не були у вишиванках, бо вони у військовій формі.
Я прошу вас зараз згадати всіх, хто воює заради України. Усіх, хто на бойових завданнях і бойових постах заради України. Усіх, хто тренує наших бійців заради України.
Ті, кого ви знаєте особисто, ті, про кого ви чули, і тисячі й тисячі інших, які всі однаково бережуть життя України. Згадайте про них зараз, будь ласка, і подякуйте їм.
Також ми ані на мить не забуваємо про тих наших людей, яких окупант утримує в неволі. Про полонених українців, про репресованих на окупованих територіях. Про тих, хто перебуває в окупованих містах і громадах і чекає повернення нашого прапора, нашої держави.
Ми маємо звільнити всіх наших людей і всю нашу землю з російської неволі. Діємо разом, у єдності, дбаючи про одне одного і про державу, і не зупиняємось – до перемоги.
Дякую всім, хто допомагає!
Слава всім, хто бʼється заради України!
Вічна памʼять усім жертвам російської тиранії! Вічна памʼять усім жертвам депортації кримськотатарського народу!
Слава Україні!
