Залишення домівки дітьми є актуальним питанням на сьогодні. Втеча з дому — це найчастіше протест дитини.
Залишення домівки дітьми є актуальним питанням на сьогодні. Втеча з дому — це найчастіше протест дитини.
Більшість дітей, які залишають свої домівки — це підлітки. Під час перевірки причин та обставин залишення ними осель з’ясовують, що більшість дітей тікають з дому через сварки та непорозуміння з родичами. Дорослі не завжди чують думку дітей, їхні бажання та потреби, не зосереджують увагу на зміни у поведінці.
Психологи виділяють ряд загальних причин для втечі:
- Втеча як протест. Зустрічається у родинах, де переважає авторитарний стиль виховання. Дорослішання дитини не визнається батьками, вони не прислухаються до бажань дитини, нав’язують власну позицію як єдину можливу;
- Втеча як страх перед покаранням. Також характерно для авторитарного стилю виховання. Між батьками та дитиною відсутня довіра. Дитина, що припустилася помилки, кращим виходом бачить втечу з дому, аніж реакцію батьків на її провину;
- Втеча як пошук нових емоцій. Характерно для дитини, яка потрапила у погану компанію, де система цінностей зміщена у сторону розваг, експериментів, до виклику суспільству. Також можливий варіант – нові інтернет-знайомства.
Найбільшу тривогу мають викликати нічим не обґрунтовані втечі з дому. У клінічній практиці це явище є синдромом втечі та бродяжництва або «дроманія» (патологічно сильна пристрасть до мандрів). Проте, як вказує статистика, тільки в одному випадку з девʼяноста причиною втечі підлітка з дому може бути прикордонний розлад. І для того, щоб його встановити, потрібно звернути увагу на низку патологічних ознак.
Поради батькам для попередження самовільного залишення дому підлітком:
- Перевіряйте чи не даєте ви підлітку надмірних перевантажень, коли в нього не залишається часу на зустрічі з друзями, чи взагалі на особисті інтереси.
- Якщо хтось жаліється на вчинки або поведінку вашої дитини — займіть сторону своєї дитини. А потім вдома в толерантній манері з’ясуйте мотиви вчинків дитини.
- Обирайте покарання, яке адекватне вчинку. Немитий посуд не є приводом сурового покарання. Ви теж його не завжди встигаєте мити.
- Спробуйте не карати дитину через ваш власний поганий настрій або «для профілактики».
- Будьте уважні до станів і думок своїх дітей, а також справедливі до їх світосприйняття. Намагайтесь разом розв’язувати проблему, а не перекинути відповідальність на дитину.
Алгоритм дій, якщо зникає дитина:
- Опануйте себе, адже паніка тільки нашкодить. Лише в спокої ви зможете пригадати всі необхідні деталі, які допоможуть у розшуку.
- Зателефонуйте найближчому колу спілкування вашої дитини. Це можуть бути друзі, викладачі, репетитори, родичі, сусіди.
- Проаналізуйте, що могло статися: чи була сварка, яка б могла спонукати до таких дій дитини. Чи була поведінка вашої дитини підозрілою?
- Згадайте, в якому одязі була вдягнена, що з речей мала з собою. Перевірте, чи на місці документи, телефон та гроші. Спитайте в сусідів, чи щось чули та коли вони востаннє бачили дитину, з ким та в якому стані.
- Зателефонуйте в поліцію за номером «102» та повідомте всі деталі. Надайте свіже фото та особливі прикмети. Розкажіть все в подробицях, навіть якщо вони неприємні. Дуже важлива в таких випадках саме правда, поліція має все знати.
Пам’ятайте: діяти треба відразу, адже кожна втрачена хвилина може коштувати здоров’я та життя дитини. За допомогою до правоохоронців потрібно звертатися миттєво, одразу після виявлення факту зникнення дитини.
Отож аби зменшити кількість втеч підлітків з дому, батькам варто запитати себе «Чи достатньо часу і уваги я приділяю своїй дитині?», а підліткам зі свого боку потрібно розуміти, що втеча з дому точно нічого не вирішить.
