ДО РОКОВИН ТРАГЕДІЇ В ОЛЕНІВЦІ
Стаття 12 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими
«Військовополонені перебувають у руках ворожої держави, а не окремих осіб чи військових частин, які взяли їх у полон. Незалежно від відповідальності, яку можуть нести окремі особи, держава, що тримає в полоні, відповідає за поводження з військовополоненими».
В ніч з 28 на 29 липня в Оленівській колонії пролунало два вибухи. Українські полонені, які перебували в Оленівці і згодом були звільнені за обміном, розповідають, що росіяни заклали фугаси всередині бараку і поруч з ним, а потім зімітували удар артилерії. Ті військовослужбовці, котрі перебували в основній частині барака, яку зачепило вибуховою хвилею, одразу ж загинули. Згодом почалася пожежа, і тіла цих людей вигоріли. В іншій частині будівлі люди отримали тяжкі поранення, але вижили.
Адміністрація колонії не квапилася надавати допомогу пораненим. Їх почали евакуйовувати лише через шість годин після вибуху.
Очевидці описують страшні картини подій тієї пекельної ночі: бараки, темрява, вибух, живцем згорілі тіла українських військових… Внаслідок вибуху загинуло 53 полонених, понад 130 було поранено.
Повернути тіла загиблих в Оленівці Україні вдалося тільки в жовтні 2022 року.
Весь цей час росія розігрує фарс про те, що це був український удар американськими РСЗВ HIMARS і вигадує небилиці щодо приховування злочинів, які скоїли якісь невідомі бойовики.
Але що ж трапилося насправді? Яким був вибух? Хто вбив полонених? Чому пораненим не було надано належну допомогу? Хто має понести покарання? На жаль, відповіді на ці питання так і не були знайдені.
Цей військовий злочин, як і незліченна кількість інших, скоєних росією, назавжди залишиться в пам’яті українців! Впевнені, рано чи пізно, кожен причетний до цієї страшної трагедії понесе заслужене покарання.
