До Дня Конституції України. Документальне кіно – дієвий інструмент у роботі пробації. «Події, які змінили Україну і змінюють світ».
28 червня 2025 року — 29-а річниця прийняття Конституції України.
Конституція — основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян та встановлює, що головна цінність нашої держави – це Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека (ст. 3 КУ). В жодному разі права, встановлені Конституцією, не можуть бути скасовані або звуженні.
В рамках відзначення Дня Конституції України працівниками Ізмаїльського РВ №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області для партнерів відділу було проведено інформаційно-просвітницький захід патріотичного спрямування: модератором кіноклубу «Docudays UA» при Ізмаїльському РВ №2 філії Центру пробації відділу Людмилою Якименко було проведено чергове засідання Кіноклубу, яке пройшло під гаслом «Події, які змінили Україну і змінюють світ».
Начальник Управління соціального захисту населення Кілійської міської ради Яна Николенко, начальник Центру соціальних послуг Кілійської міської ради Сергій Койчев разом зі своїми колективами переглянули документальний фільм «Євромайдан SOS» режисера Сергія Лисенка. Євромайдан SOS виник з ініціативи молодих правозахисників та активістів, які об’єдналися після побиття студентів на Євромайдані. Нині громадська організація веде моніторинг військових злочинів, займається міжнародною адвокацією та звільняє політичних в’язнів. Головна героїня фільму Олександра Матвійчук — відома в Україні молода правозахисниця, керівниця Центру громадянських свобод — розповідає, як наступного дня після побиття студентів на Майдані Незалежності 30 листопада 2013 року активісти відкрили гарячу лінію для постраждалих і ще одну — для волонтерів-адвокатів. І таким чином забезпечили юридичні послуги та захист у судах для учасників протесту. Нині вони ведуть моніторинг військових злочинів рф на окупованих територіях України, передають добуті документи в Гаазький суд, займаються міжнародною адвокацією та борються за звільнення українських політичних в’язнів у Росії.
У перегляді та обговоренні фільму у якості експерта взяв участь провідний інспектор уповноваженого органу з питань пробації, юрист за фахом, Марія Гонтар. Під час заходу присутні мали змогу поділились своїми емоціями та враженнями від подій, відображених у фільмі, пригадати події Революції Гідності, обговорити вплив тих подій на нашу країну і на нашу боротьбу за свою свободу та незалежність; такі поняття як людська гідність, ділились своїми думками про війну та мріями про те, якою має стати Україна після нашої перемоги. Так, модератор кіноклубу розповіла присутнім про те, що саме ця громадська організація, якій належить ініціатива правового захисту активістів Євромайдану активізувала свою діяльність після початку повномасштабної війни задля документування злочинів російської армії і зараз продовжує документування воєнних злочинів. Всі присутні були згодні з тезами і меседжами головної героїні фільму, правозахисниці лауреатки Нобелівської премії миру, співзасновниці ініціативи «Трибунал для Путіна» Олександри Матвійчук: «…правозахисники і їхня робота для утвердження прав людини і захисту людської гідності має величезне значення для стійкого миру в регіоні. Тому що мир і права людини – нерозривно пов'язані. Ми на прикладі Росії бачимо, що держава, яка системно порушує права людини, стає загрозою не тільки для власних громадян, але і для всього регіону і світу в цілому… Люди, які пройшли крізь пекло війни, їм потрібно відновити не тільки їхні зруйновані життя, зруйноване бачення майбутнього. Їм потрібно відновити віру, що справедливість існує, бодай відкладена в часі…Зло має різні ранги. Але люди, які вчиняли злочини своїми руками, вони не мають ховатися за абстрактним Путіним. Тому притягати до відповідальності потрібно всіх.
Нам потрібно змінити підходи і застосувати ці принципи до правосуддя у воєнних злочинах на глобальному рівні.» І мрія у всіх учасників кіноклубу теж була одна на всіх – Якнайшвидша Перемога України! І це не тільки звільнити всі окуповані території, включно з окупованим Кримом. Перемога для України – це завершити демократичну трансформацію. «Конституція - головний оберіг державності і демократії, гарант незалежності і соборності України. Конституція України визнає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю, гарантує невід’ємне право на життя (Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини). Війна, яку веде з 2014-го року рф проти України, ставить під загрозу або унеможливлює задоволення цих потреб. Відповідальність за порушення прав людини, зокрема права на життя, несе країна-агресор, її представники. Україна виборює право на життя та свободу своїх громадян, ми протистоїмо агресору, який зневажає юридичні норми, міжнародне право, за підтримки закордонних партнерів наближаємо нашу Перемогу, логічним продовженням якої буде притягнення до відповідальності держави-терориста.», - зазначила експерт кіноклубу.
Сергій Койчев наголосив: «За цінності треба боротися, свободу ніхто не подарує, на теперішній час міжнародна система безпеки не працює. На жаль, ми платимо дуже високу ціну за це». Всі присутні погодились з думкою Яни Николенко, що сьогодні, в умовах широкомасштабної військової агресії росії проти України, кожне велике місто чи маленьке село, кожний населений пункт України, військові і мирне населення об’єднались однією метою - Перемогою над ворогом, і роблять все можливе для звільнення наших територій, для відновлення всіх прав і свобод Українців, закріплених в нашому основному законі – Конституції.
#docuclub #docuдіє #пробація_одещини
Розвиток Мережі DOCU/CLUB фінансується Посольством Швеції в Україні, Національним фондом на підтримку демократії (NED) та Fondation de France.
Думки, висновки чи рекомендації належать автор(к)ам та упорядникам/-цям цієї публікації та не обов'язково відбивають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автор(к)и та упорядники/-ці.
