Жорстоке поводження з дітьми та його наслідки.
Жорстоке поводження з дітьми, нехтування їхніми інтересами не лише завдає непоправної шкоди їх фізичному здоров’ю, але й тягне за собою важкі психічні та соціальні наслідки. У більшості дітей-жертв насильства з’являються серйозні відхилення в психічному, фізичному розвитку, в емоційній сфері...
Жорстоке поводження з дітьми - це будь-які дії або бездіяльність, що завдають шкоди фізичному, психологічному чи соціальному розвитку дитини. Воно може мати різні форми, включаючи фізичне, сексуальне та психологічне насильство, а також нехтування потребами дитини. Наслідки жорстокого поводження можуть бути серйозними і довготривалими, впливаючи на фізичне та психічне здоров'я дитини, її розвиток та здатність формувати здорові стосунки в майбутньому.
Основними формами жорстокого поводження з дітьми є:
Психологічне (емоційне) насильство, може виражатися як грубим поводженням з дитиною, так і нелюбов'ю, несхильністю до неї, які демонструються різними способами. Якщо батьки постійно принижують, залякують та ображають дитину, брутально поводяться з нею, створюють для неї стресові ситуації, якщо вони рідко бувають задоволені дитиною, насміхаються над нею, то з упевненістю можна говорити про психологічне насильство над дитиною. Також емоційним насильством вважають відсутність емоційного контакту батьків з дитиною, коли батьки не проявляють своєї любові до дитини, не підбадьорюють і не приймають її.
Виокремлюють п'ять основних типів руйнівної поведінки значущих для дитини дорослих, зокрема батьків, що заважають здоровому розвитку дитини, порушують її віру у себе, сприяють появі різних емоційних проблем і неадекватної поведінки.
Сексуальне насильство або розбещення— це залучення дитини з її згоди або без такої до сексуальних дій з дорослим (або з людиною, старшою за неї на три й більше років) з метою отримання останнім сексуального задоволення або вигоди. Сексуальне насильство впливає на фізичне та психічне здоров'я і розвиток дитини, порушує процес її соціалізації. Травматичні наслідки насильницьких дій можуть негативно впливати на особистісний розвиток дитини протягом тривалого часу, інколи — все життя.
Фізичне насильство— це навмисне нанесення фізичних ушкоджень (травм) дитині батьками (іншими особами), що спричиняють порушення фізичного чи психічного здоров'я дитини і потребують медичного втручання, або позбавляють життя.
Основними психологічними наслідками фізичного насильства є симптоми, обумовлені стресом — напруженість, головний біль, психосоматичні розлади. Дитина, яку ображають, стає замкнутою, тривожною. Оскільки вона не знає, коли станеться наступний напад, дитина завжди насторожі, для неї характерна підвищена збудливість, готовність до нападу, а також страх перед майбутнім випробуванням болем. Щоб уникнути цього, дитина намагається не думати і не говорити про травмуючи події, вона прагне витіснити всі
думки і спогади про заподіяну їй шкоду. На всі запитання, пов'язані з такими подіями, маленькі діти часто відповідають «не знаю».
Відчуваючи гнів проти того, що з нею відбувається, дитина стає агресивною щодо слабших — дітей чи тварин. Для дітей, що переживають фізичне насильство, характерні нав'язливі думки, що з'являються ніби нізвідки, тому їм важко зосередиться на грі або на занятті, вони неуважні, уникають спілкування з однолітками, відстають у розвитку.
Нехтування інтересами та потребами дитини— це відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, освіті, медичній допомозі з боку батьків або осіб, які їх замінюють, в силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких.
Усі форми жорстокого поводження пов'язані між собою та негативно впливають на особистість дитини.
Закон України “Про охорону дитинства” (ст. 35), а також Закон України “Про попередження насильства в сім'ї” (ст. 15) вказують, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, або ж вчинили насильство в сім'ї, несуть кримінальну, адміністративну або цивільно-правову відповідальність відповідно до законів України.
Якщо Ви стали жертвою чи свідком насильства слід:
-
зателефонувати до поліції та повідомити детальну інформацію черговому оперативної лінії Національної поліції України “102”;
-
зателефонувати за консультацією на урядову “гарячу лінію” 1547, Дитячу “гарячу лінію” 0-800-500-225, 116-111 з мобільного;
-
зателефонувати на “гарячу лінію” Координаційного центру з надання правової допомоги 0-800-213-103;
-
звернутися до Служби у справах дітей Кілійської міської ради:
м.Кілія, вул.Миру, 57 (каб.103).
