Кілійська громада схиляє голови в День пам’яті жертв політичних репресій.
Ми згадуємо тих, кого серед ночі забирали «чорні воронки». Тих, хто навіки зник у бараках ГУЛАГу. Тих, чиї імена намагалися стерти, засипаючи вапном у безіменних ровах Биківні, Дем’янового Лазу та сотень інших місць масових страт по всій Україні.
Сьогодні ця пам’ять — не лише скорбота. Це наша зброя. І це — незавершена історія.
Події сучасної Війни за Незалежність переконливо довели: комуністичні репресії ХХ століття та нинішня російська агресія — ланки одного ланцюга. Репресії, депортації, викрадення людей, знищення української ідентичності — почерк тоталітарного режиму не змінився. Зло, яке не було покаране вчасно, повернулося з новою силою.
Непокаране зло завжди повертається. Саме тому дегероїзація радянських катів — це не просто питання історії, це складова нашої безпеки. Справедливість має настати для всіх: злочинці минулого мають бути засуджені історією, сучасні — міжнародним трибуналом.
Відкриті архіви — це наша броня проти брехні. Ми — нащадки тих, хто вижив, щоб розповісти правду. Пам’ять про катівні НКВС дає нам сили боротися з їхніми спадкоємцями сьогодні. Вшановуючи співвітчизників, які не зламалися за колючим дротом, ми отримуємо наснагу вистояти зараз.
Від «Розстріляного відродження» до сучасних героїв — український дух неможливо розстріляти. Ми обираємо волю, бо пам’ятаємо ціну бездержавності. Ми обираємо демократію та права людини, бо знаємо: тоталітаризм боїться передусім сили спротиву і правди.
Кілійська громада пам’ятає. І об’єднує зусилля з усім цивілізованим світом, щоб нейтралізувати державу-терориста та її ідеологію. Наша єдність — це найкраща відповідь на спроби ворога знищити українську ідентичність.
